Аби не загубилися в школі: Адаптація учнів перших та п’ятих класів
Адаптація до освітнього процесу — це пристосування психіки школяра до нового режиму, перебудова його пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер. Перший «адаптаційний досвід» дитина отримує в дитячому садку, наступні — в першому та п’ятому класах школи
Супровід адаптації школярів у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюють працівники психологічної служби, зокрема практичний психолог. Окреслимо основні причини «адаптаційних труднощів» та визначмо орієнтовний алгоритм супроводу учнів у період адаптації.
Адаптація першокласників: криза 6-7 років.
Вступ до школи та адаптація в навчальному закладі спричиняють докорінну перебудову способу життя і діяльності дитини.
Криза 6-7-ми років збігається з початком шкільного життя.
У першокласника зберігається мислення дошкільника та переважає мимовільне запам’ятовування— головним чином того, що зацікавило, а не того, що необхідно.
Психологічний вік, за визначенням ЛьваВиготського, є новим типом будови особистості та її діяльності. Це ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на певному віковому етапі. Вони визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя, весь хід її розвитку.
Успішність школярів у середніх та старших класах залежить від того, як відбувалася адаптація до умов навчально-виховного процесу в початкових класах.
Адаптація п’ятикласників: початок підліткового віку
Підлітковий вік називають критичним, кризовим. Криза підліткового віку полягає в переході від залежного дитинства до незалежної дорослості — «вже не дитина, але ще не дорослий».
Провідні науковці наголошують на тому, що працювати з підлітками слід з огляду на такі чинники:- основні новоутворення упсихіці
- провідний вид діяльності
- соціальна ситуація розвитку
Соціальна ситуація розвитку підлітка істотно відрізняється від ситуацій розвитку в дитинстві. Розбіжність пов’язана не стільки із зовнішніми обставинами, скільки із внутрішніми чинниками.
Підліток продовжує жити в сім’ї, вчитися у школі, контактувати зоднолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості в нові ціннісні орієнтації.
Перехід від дитинства до дорослості зумовлює іншу розстановку акцентів між сім’єю, однолітками та школою. Зокрема змінюється мотивація до навчання, загальне ставлення до перебування в школі. Якщо молодші школярі психологічно захоплені навчальною діяльністю, то підлітків починають приваблювати взаємини з однолітками.
У п’ятому класі статусшколяра ускладнюється:- зростає кількість навчальних предметів та поглиблюється їх зміст
- збільшується навчальне навантаження— кількість уроків та обсяг домашніх завдань
- збільшується чисельність вчителів
- вимоги до навчання стають диференційованими.
Дезадаптація: що, як і чому
Дезадаптація— нездатність або неможливість індивіда пристосуватися до умов і вимог соціального оточення; явище, протилежне процесу адаптації.
За науковим визначенням, шкільна дезадаптація— це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи.
Ознаки дезадаптації:
- підвищена стомлюваність
- дратівливість
- спалахи гніву, агресивність або надмірна сором’язливість
- замкнутість
- підвищена тривожність
- низька самооцінка.
За перших ознак дезадаптації необхідно провести роботу з педагогічним колективом, батьками та дітьми.
Прояви дезадаптації:
- відставання від навчальної програми
- зниження працездатності наприкінці дня
- недисциплінованість, порушення правил поведінки
- невміння будувати взаємини з однолітками та дорослими
- підвищена тривожність
- неуспішність у навчанні.
Подолання шкільної дезадаптації має бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Основні причини труднощів під час адаптації:
За матеріалами Наталії СОСНОВЕНКО, наукового співробітника Українського науково-методичного центру практичної психології ісоціальної роботи НАПНУкраїни, Київ
Коментарi